Творчість Петра Ілліча Чайковського стала вершиною світової класичної музики, а його ім’я назавжди стало в один ряд із корифеями світового музичного мистецтва. Тому для кожного міста є надзвичайною подією факт перебування у ньому цього видатного митця.

Музика Петра Ілліча Чайковського завжди мала успіх у харківської публіки. На підтвердження можна переглянути сторінки газети «Южный край», яка виходила у Харкові з 1880 року: «Перший симфонічний концерт оркестру студентів Харківського університету під керівництвом диригента Б.С. Неметц, даний 30/І, пройшов з великим успіхом» (1 лютого 1882 року); «…Ім’я Чайковського найбільш у нас відоме і завоювало найбільші симпатії публіки…» (30 березня 1883 року); «…П’ятий симфонічний концерт, що відбувся в дворянському зібранні, зібрав масу публіки… Серенада Чайковського, виконана струнним оркестром (диригент І.І. Слатін), викликала, як звичайно, фурор…» (6 березня 1884 року); «Вчора «Пиковая дама» Чайковського йшла втретє і знову при повному театрі. Ця опера, очевидно, все більше і більше цікавить публіку» (22 грудня 1891 року).

Не можна сказати, що П.І. Чайковський часто бував у Харкові, хоча дослідники життя і творчості композитора називають з десяток таких візитів. Його візити до Харкова інакше, як транзитні зупинки, назвати не можна. Лише один раз, у березня 1893 року, Петро Ілліч планово відвідав місто як офіційний гість. Саме цей приїзд до міста є найбільш відомим і пам’ятним для харків’ян.

Повертаючись з Кам'янки (нині районний центр Черкаської області) в підмосковний Клин 1 лютого 1893 року, Петро Ілліч Чайковський зробив несподівану (насамперед для нього самого) зупинку в Харкові. «Уявіть, що у вагоні між Знаменкою та Харковом я несподівано розхворівся, але так сильно, що я думав: у мене тиф починається. Страшний жар, так що я весь час, до жаху всіх пасажирів, марив; при цьому нудота, головний біль, ну, словом, огидний стан. Насилу доплентався до Харкова і далі їхати не міг», - так пояснює причину виниклої ситуації сам композитор у листі до Н.А. Плеської, близького друга його сестри Олександри Давидової (у якої він і бував у Кам'янці).

До ранку 2 лютого здоров'я начебто налагодилося, але грошей виявилося замало, щоб доїхати до Клину, тому Петру Іллічу довелося посилати за І.І. Слатіним, директором Харківського відділення Російського музичного товариства, з яким композитор підтримував дружні стосунки: «Вельмишановний Ілля Ілліч! Я випадково тут і дуже бажаю вас бачити. Будь ласка, приходьте до мене близько 12 години в Grand Hotel».

Саме тоді, 2 лютого 1893 року, Ілля Ілліч зі своєю дружиною Серафімою Василівною остаточно вмовили композитора брати участь у концертах Харківського відділення Російського музичного товариства. І.І. Слатін і раніше запрошував П. І. Чайковського диригувати в Харкові, але останній під різними приводами відкладав свою поїздку, однак тут змушений був погодитися на «офіційний візит»: «...доведеться диригувати наприкінці поста в Харкові. Слатін і його дружина виявили стільки ласки і люб'язності, що не вистачило духу відмовитися» (з листа братові Модесту Іллічу).

Чайковський приїхав у Харків 11 березня 1893 року, пробувши в місті всього кілька днів, - 16 березня він вже від’їжджав. Але коротке перебування композитора стало значною подією в культурному житті губернського міста. За ці дні Петро Ілліч диригував у Дворянському зібранні, побував в оперному театрі, музичному училищі, Олександрівській лікарні. Газета «Южный край» в піднесених тонах описувала кожний день перебування у Харкові «високоталановитого», знаменитого композитора, ім'я якого «з повагою вимовляли в усіх кінцях цивілізованого світу і є одним з найдорожчих для нашої батьківщини імен». Дні перебування злилися в суцільну низку репетицій, концертів, прийомів, обідів. «У Харкові - нескінченні вшанування, так що дуже втомився. Втім, було дуже добре, і успіх майже такий же, як в Одесі...», - ділиться Петро Ілліч враженнями з братом Модестом (лист від 19 березня 1893 року). Наскільки були наповнені дні композитора в Харкові, свідчить той факт, що за період з 11 по 17 березня він не написав жодного листа.

Композитор провів дві репетиції симфонічного концерту (11 і 12 березня), а генеральна репетиція стала своєрідним додатковим концертом: «Після другої репетиції з’ясувалося, що всі квитки на концерт 14 березня розпродано за один день і що широка публіка просить дати можливість побувати на концерті якнайбільшому числу любителів музики. Тоді Петро Ілліч запропонував відкрити доступ публіці на генеральну репетицію за найдоступнішими цінами. Так і зробили», - згадує учасник того концерту І.Є. Букіник.

По завершенні концерту харківська публіка влаштувала композитору тривалу овацію. «Петро Ілліч розкланювався на всі боки, піднімав руки оркестрантам. Щоб вони також встали на знак вдячності публіці. Молодь з публіки та учні музичного училища вибігли на естраду, посадили Петра Ілліча в крісло і на руках понесли його, сидячого у кріслі, через весь зал при гучних оплесках. Члени музичного товариства на чолі з І.І. Слатіним посадили Петра Ілліча у фаетон і відвези у фраку з білою краваткою до фотографа Федецького», - так описує тріумфальне завершення симфонічного концерту у Харкові його учасник І.Є. Букіник. Альфред Федецький вважався одним з кращих фотографів-художників на півдні Росії. Він зробив декілька знімків Петра Ілліча, якість яких цілком задовольнила композитора. Фотографії були готовими вже наступного дня, на одній із них він залишив автограф: «На згадку музичній школі від Петра Ілліча Чайковського. 15 березня 1893 року».

Саме 15 березня П.І. Чайковський відвідав Харківське музичне училище, де його вихованці дали концерт на честь поважного гостя.

16 березня «кур’єрським поїздом о 10-й год. Вечора Петро Ілліч Чайковський поїхав до Москви,лишивши після себе незабутній і прекрасний спомин у всіх, що були на сімфонічному концерті, даному під його керівництвом. Будемо сподіватись. Що перший приїзд знаменитого композитора в Харків не буде останнім…», - так писав оглядач «Южного края» у номері від 17 березня 1893 року. На жаль, це був перший і єдиний подібний візит великого композитора до Харкова.

Тут доречно нагадати, що П.І. Чайковський бував у Харкові не один раз – 1879, 1884, 1885, 1886, 1890, 1891, 1893 роки.

1879 рік, 23 вересня. «Так як від приходу кур'єрського поїзда до вечірнього відходу поїзда у напрямку до Гранкіного залишалося 12 годин, то я зупинився в готелі Grand Hotel... Після порядного обіду в готелі ходив у театр, де йшов «Фауст» з Макаровою в Маргариті. Макарова мені дуже сподобалася своєю симпатичністю і гарним голосом, Борисов (Мефістофель) - голосом, а все решта - порядним ансамблем» (з листа братові Анатолію).

1884 рік, квітень. По дорозі в Кам'янку «у Харкові між двома поїздами я встиг з'їздити в місто, поснідати і погуляти. Проходячи повз театр, побачив оголошеного на цей вечір «Євгенія Онєгіна». Дуже мені хотілося залишитися, тим більше, що Харків взагалі мені симпатичний...» (братові Анатолію, 12 квітня 1884 року). Як уже зазначалося, харківська публіка досить прихильно ставилася до творчості П.І. Чайковського. «Музика, написана Чайковським на текст Пушкіна, не може не викликати живого інтересу в публіці, і тому завжди вистава «Евгения Онегина» збирає в театральний зал достатнє число слухачів», - так писав музичний оглядач у газеті «Южный край».

1884 рік, 9-10 червня. «У Харкові в очікуванні Модеста я провів день досить приємно, хоча з нагоди ярмарку і переповнених готелів, мені довелося ночувати в досить паршивому «готелі»...» (П. І. Чайковський - дружині брата Анатолія, з Гранкіно 12 червня 1884 року).

Тут доречно зробити невеличкий відступ: Гранкіно - маєток Миколи Конраді в Полтавській губернії, а нині село Олександрівка Зачепилівського району Харківської області. Брат композитора, Модест Ілліч Чайковський, був наставником і опікуном глухонімого Коли Конраді, разом з вихованцем часто жив у його сільському маєтку. Петро Ілліч кілька разів відвідував Гранкіно.

1885 рік, 26-28 жовтня. «… ввечері, взявши літерну ложу, сидів і прослухав концерт, що давала відома співачка Мотте. Як було весело слухати кілька своїх творів, знаючи, що ніхто у театрі і гадки не має про твою присутність. Багатьох знайомих бачив. Багато листів написав; взагалі добре зробив, що зупинився: дуже приємно відпочив тут» (з листа до дружини брата Анатолія П.В. Чайковської, 27 жовтня 1885 року). У цьому ж листі композитор зазначає мету свого перебування у Харкові: «Ти, звичайно, спитаєш, якого біса поїхав я до Харкова і для чого стирчу тут. Щоб відпочити від людей. Надто вже стомився я в Москві…»

1886 рік, 24 березня. Коротка зупинка в місті по дорозі на Кавказ.

1890 рік, 4 вересня. «По дорозі в Тифліс разом з Н. Конраді зупинився на 9 годин в Харкові».

1891 рік, 2 січня. Повертаючись з Кам’янки до себе додому у Підмосков’я, зробив зупинку у Харкові (про що говорить у листі до брата Модеста).

Про події 1893 року вже згадувалося вище.

Все це, природно, в минулому; але це те минуле, про яке приємно згадувати навіть через століття. В пам'ять про ті далекі події кінця ХІХ століття одна з тихих вулиць центральної частини Харкова названа ім’ям великого майстра – Петра Ілліча Чайковського.